Загальне уявлення про старіння. Теорії старіння

Здоров'я і тривалість життя нерозривно пов'язані. Загальновідомий факт: довгожителі, як правило, не страждають не тільки природженими, але і набутими протягом всього життя захворюваннями.

Розрізняють максимальну тривалість життя і середню тривалість наступного життя. Під останньою розуміють число років, які передбачається прожити даному покоління при умові, що смертність населення в наступному буде на сучасному рівні. Згідно даних Д.Ф. Чеботарова і співавторів(1990), у стародавньому Римі орієнтовано тривалість життя становила 28-30 років, 40річні вважались старими, а 60річнідепонтінусами, придатними лише для жертвоприношення. Найбільша тривалість життя в епоху античного світу була рівна 36 рокам, у середніх віках40 років, в середині XIX віку 48 років, досягнувши в XX віці 65річної межи. В країнах, де вже давно приділяється велика увага вирішенню екологічних проблем і надається велике значення здоровому способу життя(наприклад, в Японії), сьогодні середня тривалість життя перевищує 80 років. На Україні цей показник становить не більше 65-70 років.

Вік, у якому вмирають довгожителі, практично не змінюється: тепер, як і сотні років назад, він складає 110-120 років. Старінняце руйнуючий процес, якому протидіє вітаукт, тобто сформований в еволюції механізм захисту організму від ушкодження.

Розвиток людини є неприривним процесом, а взаємовідношення між старінням і вітауктом поділяє весь індивідуальний розвиток на три періодипрогресивний, стабільний і деградаційний. Старість представляє собою заключний період розвитку людини, тобто деградаційний, коли руйнівний процес переважає вітаукт.

Швидкість "старіння" найбільша на ранніх стадіях розвитку, а найменшана кінцевих етапах онтогенезу. Починаючи з віку 25 років у людини відносне зменшення теплопродукції складає 37,5% за кожні 10 років життя. В основі цього лежить зменшення активності ферментів, кількості мітохондрій тощо.

Згідно з даними ООН, кожного місяця 1 млн. жителів Землі переходить межу 60літнього віку, а понад 100 тис.межу 80 років, і ці показники постійно зростають. У зв'язку з цим багато держав змушені орієнтуватися у своїх планах розвитку на людей більш зрілого віку, тому що процес старіння людей вимагає змін у стилі життя окремої людини, сім’ї, держави.

Виявлена динаміка рівня здоров'я, визначеного за системою експрес оцінки. Помітно, По-перше, закономірне падіння рівня соматичного здоров'я з віком і, По-друге, вихід середньої оцінки рівня здоров'я за межі "безпечної зони" (12 балів) після межі 40 років життя.

Розрізняють природне старіння, передчасне або прискорене старіння (прогерія) і сповільнене старіння; останнє характерне для довгожителів. Закономірні вікові зміни організму, що приводять до старіння, отримали назву гомеорез. Для нього характерні гетерохронність, тобто різниця у часі наступлення старіння окремих органів і тканин, а також гетеротопність, тобто різна швидкість старіння у різних ділянках одного і того ж органу.

Різноманітні аспекти біології старіння досліджується геронтологією. В геронтології існує більше 100 теорій та гіпотез відносно причин і механізмів старіння. Умовно їх можна поділити на дві групи: перша група теорій розглядає старіння як генетично запрограмований процес, а друга групаяк наслідок випадкових процесів, руйнуючих організм.

Слід зазначити, що представники першої групи теорій, розглядаючи старіння як генетично запрограмований процес, по різному тлумачать механізм цього процесу. Одні з них вказують на функціональні зміни в генах, відповідальних за розвиток і старіння організму людини, інші, відкидаючи уявлення про існування спеціалізованих генів, стверджують, що старіння є наслідком появи в геномі дефектів за впливу різноманітних факторів, що призводять до порушення синтезу білкових молекул. Так, наприклад, генорегуляторна теорія нашого вітчизняного вченого В.В. Фролькіса(1988) пояснює старіння як наслідок дефекту при транскрипції і трансляції синтезу білка. Встановлено, що речовини, гальмуючі процес транскрипції, збільшують тривалість життя.

Згідно метаболічній теорії старіння обумовлене дією на організм окремої речовини або групи речовин, що призводить до порушення функцій тканин, зниження інтенсивності та швидкості обмінних процесів в організмі людини. Так І.І. Мечніков пояснював старіння як наслідок хронічного отруєння ядами, що утворюються в товстому кишечнику, а О.Нагіапяк наслідок вільно радикального руйнування макромолекул, у тому числі ДНК, при цьому важливе значення надається супероксидному радикалу як основному геронтологічному фактору та антиоксидантним системам.

Заслуговують уваги мембранна теорія старіння, згідно якої з віком змінюється структура плазматичних мембран клітин(переважно за впливу вільно радикальних факторів), що призводить до порушення їх функцій, у тому числі транспорту речовин, до руйнування клітин, а також адаптаційно-регуляторна теорія, яка пов'язує процеси, що відбуваються на молекулярному і клітинному рівні при старінні, з процесами адаптації організму до змінених умов зовнішнього середовища. Старіння розглядається як процес інтеграції мікро ушкоджень, виникаючих при кожному окремому акті адаптації в системах негайної відповіді та в системах забезпечення. Чім вища інтенсивність відповіді організму на адаптаційні або стресові фактори, тим швидше наступає старіння. Вчені вважають, що інтенсивні фізичні навантаження, характерні для спорту, також як і інтенсивна розумова діяльністьце потужні фактори старіння організму. В той же час помірні фізичні навантаження(легкий біг, ходьба на лижах, плавання і ін.) і помірне загартування підвищують адаптативні можливості організму і протистоять розвитку старіння.