Адаптація людини до навколишнього середовища

На сучасну людину вплив природних факторів в значній мірі нейтралізується соціальними факторами. В нових природних і виробничих умовах людина нерідко зазнає впливу зовсім незвичайних, а інколи надмірних та жорстких факторів, до яких еволюційно у неї немає захисних механізмів.

Людина, як і інші види тварин здатна адаптуватися до умов довкілля. Адаптацію людини до нових природних і виробничих умов можна охарактеризувати як сукупність соціально-біологічних властивостей та механізмів необхідних для нормального існування організму в конкретному екологічному середовищі.

Життя кожної людини можна розглядати як неприривну адаптацію, адже наша здатність до адаптації має певні границі. Це ж стосується і здатності людини до відновлення свого фізичного і психічного здоров'я. Пристосовуючись до несприятливих екологічним умовам, організм людини зазнає стан напруги, втоми. Напругамобілізація всіх механізмів, забезпечуючи життєдіяльність людини в певних умовах існування.

Тривалість напруги залежить від величини навантаження, ступеня підготовки організму, його функціонально-структурних і енергетичних ресурсів, але при тривалій дії екстремальних факторів втрачаються можливості організму функціонувати на заданому рівні і наступає втома.

Здатність адаптуватись до нових умов у різних людей не однакова. Так, у багатьох людей при тривалих авіаційних перельотах і швидких перетинаннях декількох часових поясів, а також при змінній роботі виникають такі несприятливі симптоми, як порушення сну, зниження працездатності тощо. Інші люди адаптуються швидше.

Серед людей можна виокремити два крайніх адаптативних типи: спринтер (характеризується високою стійкістю до дії короткотривалих екстремальних факторів і нездатністю переносити довготривалі навантаження) і стаєр (зворотній тип).

Врахування адаптивних здібностей людини має велике значення для підтримання на високому рівні її працездатності та збереження здоров'я.